Розвиток позитивного мислення учнів на уроках основ здоров’я 

Як мислимо, так і існуємо

(Майже за Декартом)

         Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси людини. Саме мислення забезпечує нам можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину нашого пізнання, відображає суттєві зв'язки і відношення між предметами, через відоме веде нас до невідомого. За своєю природою ми розумні істоти, на цьому наголошував французький філософ Ж.Сартр: "Мої думки - це я сам». То ж які ми? Яке наше мислення?

Соціально-економічна криза в нашому суспільстві, яка триває вже довгий час, призвела до того, що досить велика частина наших громадян мають негативне ставлення до процесів, що відбуваються в наш час. Вони зневірились у власних силах, в майбутньому. Соціальна  пасивність і песимізм у суспільстві значно гальмують розвиток нашої Держави, який вимагає активної позиції, віри у власні сили, оптимізму її громадян.  Суттєво впливають на рівень громадського оптимізму і психологічні особливості українського національного характеру. Наш видатний педагог Ващенко Г.Г. спробував обґрунтувати ці психологічні властивості і визначити з цих позицій причини його невдач. Він вказує на  наші національні недоліки: індивідуалізм, амбітність,  нерішучість, інертність, слабкі прояви  волі й характеру. Крім того, тривала відсутність в Україні державності не сприяла формуванню в нації відповідальності за власну долю, породжувала соціальну пасивність, очікування, що хтось інший допоможе розв'язати її проблеми. Виростаючи в такому недосконалому суспільстві з  історичним песимізмом мислення, наші діти змалечку вчаться сприймати негатив та песимізм, як єдино можливий спосіб мислення та сприйняття реальності. Таке негативне мислення ще більше прогресує з моменту вступу дитини в школу. Вчителі, якщо і не акцентують увагу на недоліках дитини, то й на  її  чеснотах теж не зосереджуються, батьки нарікають на складне життя, безгрошів’я, бездіяльність вчителя та неспроможну школу. Таке «спільне» негативне  навчання та виховання  суттєво гальмує процес формування оптимістичних рис, позитивної Я-концепції у підростаючого покоління, сприяє формуванню невдах і песимістів, душить творчість, активність і талант учнів.  Відомий американський громадський діяч, педагог Поль Вайнцваг сказав: «Сучасні методи навчання незграбні та архаїчні, вони засновані на помилкових судженнях... Інститут освіти нічого не робить для того, щоб розвинути в молодій людині елементарні якості, необхідні для повного, активного життя». Аналіз вищезгаданого, показує очевидну необхідність формування в учнів  віри у власні сили та навичок позитивного мислення, розвиток активності, ініціативи, самостійності, відповідальності особистості за свою долю і щасливе майбутнє.

        Виходячи з актуальності даної проблеми, я обрала тему, над якою останні роки плідно працюю: «Розвиток  позитивного мислення учнів на уроках основ здоров’я».

Актуальність досвіду, світові та вітчизняні тенденції  вирішення поставлених задач

Протягом останнього часу доводиться спостерігати велику кількість змін та нововведень у різних галузях психології, але чи не найбільш яскравим прикладом наразі є збільшення досліджень на тему позитивної психології. Раніше загальною тенденцією було вивчати різноманітні психічні хвороби, відхилення, стрес… але ніхто не займався вивченням щасливих людей. Частина сучасних досліджень займається вивченням позитивного впливу на мислення. Позитивний вплив – це досить широкий термін, що використовується для позначення різних оптимістичних відчуттів, в результаті людської діяльності. Наприклад, робота Аліс Ілсен та її колег доводить, що позитивне мислення робить людей більш креативними і знижує вірогідність перебування у поганому настрої.

Слово "позитивний" означає: стверджувальний, вигідний,  надійний, суттєвий, активний, цілком впевнений в собі. Усвідомлювати силу думки і використовувати цю силу, щоб впевнено досягати своєї мети – це і є позитивне мислення. Таким чином, воно означає мислити в правильному напрямку та притримуватись його свідомо, наполегли­во, аж до самого успіху. Позитивне  мислення - прямий шлях у нове, щасливе і здорове життя. А чи не це є мрією всіх і кожного?  І саме формування  та розвиток у  вихованців активності, життєвого оптимізму, навичок позитивного мислення, передбачено “Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти”.                                                                                                                                                                                                                                                                                

       За  допомогою позитивного мислення кожен освітянин та його вихованці зможуть стати на шлях оптимізму, реалізації свого прихованого  безмежного потенціалу, духовного оздоровлення себе,  суспільства. Мислити позитивно - перший крок, щоб стати позитивним.

        Проблемою розвитку у дітей та підлітків позитивного мислення переймався  в свій час Антон Семенович Макаренко, який писав «Бачити гарне в людині завжди важко... Гарне в людині приходиться проектувати, і вихователь зобов'язаний це робити. Він зобов'язаний підходити до людини з оптимістичною гіпотезою, нехай навіть і з деяким ризиком помилитися». А на думку професора соціальної психології Гарвардського університету Роберта Розенталя, вихователь повинен іти до дітей з позитивною установкою (ефект Пігмаліона), тоді й проектувати гарне в дітях буде легше. Василь Олександрович Сухомлинський стверджував: «Ніякий вихователь не може затвердити в душі дитини гарне, якщо сама дитина не прагне до цього. Але це прагнення є тільки там, де колектив і вихователь бачать у дитині насамперед гарне». Великий грузинський педагог гуманіст Шалва Амонашвілі написав "Моя практика роботи з дітьми і науковий пошук організації їх радісного та захоплюючого життя в школі, творча і наукова співдружність протягом довгого проміжку часу з багатьма вчителями експериментальних класів  сприяли тому, що в мене склались деякі педагогічні переконання, що мають оптимістичні та  гуманістичні джерела  навчання  і виховання".

Взаємозв’язок із сучасними науковими дослідженнями

        Наш сучасник, український  педагог Калошин Володимир Федорович,  доцент Інституту професійно-технічної освіти НАПН України досліджуючи проблему розвитку позитивного мислення у дітей та підлітків писав: «Людина з позитивним мисленням досить добре підготовлена до життєвих випробувань, звичайно, впевнено дивиться у майбутнє. Вона об'єктивно оцінює себе і свої можливості і, якщо помічає в собі відсутність якихось талантів, то не дуже засмучується, а просто переключається на ті сфери діяльності, в яких здібності її можуть розкритися краще. Це - оптиміст, який  завжди досягає поставленої мети». Саме оптимізм і позитивне мислення  є основою майбутнього щасливого та успішного життя кожного індивіда, а також невід’ємною умовою психічного та духовного здоров’я особистості. Втілюючи в життя свої доробки щодо позитивного мислення,  Калошин В. Ф. став автором  прекрасного навчального  посібника для вчителів та студентів  «Основи позитивного мислення в освітянській діяльності». Бо за переконанням Володимира Федоровича виховати позитивну людину може лише позитивна людина, а саме - педагог.

 Новизна досвіду полягає в тому, що він пропонує  вчителю поглянути на своє життя по новому, побудувати своє життя за власним позитивним сценарієм. І як необхідний мінімум, зрозуміти одну просту істину: не можна розвинути позитивне мислення у когось, не маючи власного життєвого оптимізму та  позитивізму поглядів. Перефразовуючи євангельське  «Лікарю – зцілися сам!», можемо сказати «Вчителю – навчи себе сам, тобто, стань оптимістом!». Лише при такій умові вчитель зможе допомогти особистості учня стати позитивною людиною, щоб швидше та легше адаптуватися до сучасних складних соціально-економічних та  життєвих умов, адекватно оцінювати власні сили, можливості і здібності, раціонально поводити себе в критичних ситуаціях, повірити у власні сили, розвивати лідерські якості, бути активною, оптимістичною людиною, яка спроможна реалізувати свій творчий потенціал, почати творити власне життя, та будувати краще життя не лише у власній родині чи в своєму колективі, а й в цілому – в Державі.

     Науково-понятійний апарат (предмет, об’єкт, мета дослідження, практичне, теоретичне значення (цінність), гіпотеза тощо)

     Предметом дослідження є форми і методи розвитку позитивного мислення учнів.         

     Об`єктом  дослідження вплив інтерактивного навчання на розвиток позитивного  мислення.      

     Мета дослідження: аргументовано довести, що позитивне  мислення  впливає на рівень успішності людини не лише в навчанні, але і в житті; що людина сама є творцем своєї долі; що оптиміст – це не мрійник, а раціоналіст з позитивним мисленням.

     Практичне, теоретичне значення: змінюючи полюс мислення людини з негативного на позитивний, можна змінити її життєві цінності і ставлення, покращити рівень всіх складових здоров’я, надати суб’єкту навчання та виховання реальні шанси на щасливе і успішне майбутнє.

     Гіпотеза:  «Як мислимо, так і існуємо»

                                               ОСНОВНА ЧАСТИНА

     Сучасна школа  має бути центром  творчого розвитку позитивної та успішної  особистості, основною метою якого є створення цілісного освітнього простору, інтегрованого, комплексного, що створює можливість для повноцінного розвитку дитини у всьому багатстві його запитів і інтересів. Підґрунтям для цього мають бути – гуманізм, оптимізм, позитивізм,  диференціація, заохочення, сприяння, захопленість і творчість.  Для втілення моїх задумів щодо формування та розвитку позитивного мислення учнів я взяла за основу принципи  вироблення  важливих,  життєстверджуючих і міцних взаємин між людьми, які виклала в практичній педагогіці  американський психолог Дороті Лоу Нолт. [15]  Вона стверджує, що світ наших дітей, який створюємо  ми, наповнений заохоченням, терпимістю й похвалою; це світ, у якому вони знаходять визнання й схвалення; світ, в якому можуть відверто поділитися своїми думками та переживаннями й очікувати участі, доброти й поваги. Цей  світ дитинства стане праобразом дорослого життя наших дітей, коли діти вчаться тому, чому їх вчать:   якщо діти живуть із критикою і ворожістю, вони вчаться засуджувати і битися;  якщо діти живуть зі страхом і у жалості, вони вчаться боятися і жаліти себе;  якщо діти живуть із глузуванням і соромом , вони вчаться бути боязкими і винними;  якщо діти живуть із заохоченням і у терпимості, вони вчаться довірі і терпінню;  якщо діти живуть із похвалою і визнанням, вони вчаться вдячності і любові;  якщо діти живуть у чесності і у безпеці, вони вчаться бути правдивими, вірити в себе й довіряти тим, хто поруч із ними;  якщо діти живуть у справедливості і доброті, вони вчаться бути справедливими і поважати інших; якщо діти живуть із розумінням у дружелюбності, вони вчаться цілеспрямованості і  розумінню того, що світ прекрасний і відкритий для них.   

     Взявши до уваги  ці принципи, я спроектувала  для себе сім кроків продуктивного навчання, які допоможуть сформувати та розвинути  позитивне мислення учнів на уроках основ здоров’я:

1.Оптимальні умови навчання: Організація дієвого  та комфортного, привабливого для учнів довкілля; створення позитивного настрою учителя й учня, за допомогою спілкування, атрибутів свята, музики, квітів тощо; позитивна мотивація учнів до навчання,   спонукання підсвідомості до дії; загострення, фіксація й зосередження уваги на головному – життєвому досвіді вихованця; підготування плакатів як периферійних стимулів підсвідомості учня

2.Правильне подання: презентація узагальненої картинки, зокрема завдяки дослідженням конкретних  ситуацій; використання всіх навчальних стилів та центрів компетентності; малювання асоціативної схеми, її уявлення; «активні» й «пасивні» музичні концерти;

3.Зважене обмірковування: творче мислення; пошук позитивних моментів; аргументація необхідності для учня запропонованих знань; критичне мислення – концептуальне, аналітичне, рефлективне; творче вирішення проблеми;

4.Активізація збереженої інформації: використання знань на практиці – в дії; навчаючи – вчуся, робота в групах, парах; ігри, замальовки, дискусії  для  навчання осіб із різним типом сприйняття; презентація одержаних знань;

5.Застосування: використання шкільних знань поза школою в умовах реального життя; практика: учні в ролі вчителів для ровесників, батьків тощо; поєднання нового з уже відомим;

6.Повторення, оцінювання і святкування: усвідомлення того, що знає людина; самооцінка на основі  позитивного мислення, толерантна оцінка ровесників та  заохочувальна оцінка викладачів; безупинне повторення життєво-необхідної інформації; святкування кожної, хоч і маленької,  перемоги учня, як великого свята пізнання світу.

     Як ми бачимо завдання, що стоять перед навчальним процесом з формування та розвитку життєвих навичок учнів на уроках основ  здоров’я – великі  і  відповідальні. Але не можемо не відмітити і  позитивізм кожного кроку такого навчання. В такому навчанні немає дрібниць, кожна хвилина навчального заняття має нести позитив, сприяти розвитку позитивного мислення учнів, яке стає благодатним підґрунтям засвоєння нових знань, умінь і життєвих навичок. Ви можете спитати, а який ж сьомий крок?

     А сьомий крок, чи може він і перший – почни з себе!   Стань оптимістом, повір у власні сили і в те, що ти робиш!  Люби свою професію більш за усе на світі!  А дітей люби більше ніж професію – і успіх гарантовано!

     Для вирішення поставлених завдань, я успішно  застосовую різноманітні форми роботи: фронтальні, індивідуальні, парні, групові та колективні. 

      Проте, першорядним в своїй діяльності, я вважаю зміну «Я-Концепції» учнів з негативної на позитивну. Бо жоден вчитель не здатен змінити учня, але може створити необхідні умови, що спонукатимуть учня до зміни самого себе. Технологія зміни «Я-Концепції» подана в додатку А.  

     Використовую пошукові та інформаційно-комунікаційні технології та методи (Додаток Б): пошук даних в Інтернеті та в додатковій літературі, пошук відповідей на проблемні питання шляхом інтерв’ю  з  оточенням дитини, створення комп’ютерних презентацій, бюлетенів, буклетів на теми здоров’я, довкілля, безпеки, екології, здорового способу життя тощо.

     Організовую навчальну діяльність в різних формах: уроки-тренінги (Додаток В), екскурсії (додаток  Г), семінари, ігри, КВК, брейн-ринг, конференція.

     Але найкращими методами розвитку позитивного мислення я вважаю інтерактивні, які покликані формувати гармонійну здорову особистість на основі розвитку життєвих навичок. А ще Р. Фар’ер стверджував, що сучасна традиційна школа вбиває в дитині бажання вчитись,  саме відокремлюючи їх від життєвих  умов, запираючи в чотирьох стінах, примушуючи сидіти і зубрити. Інтерактивні ж прийоми і методи роботи знову відкривають для дітей навчання в русі, в  грі, в радості . в позитиві, в саморозвитку, в реальних обставинах. Саме тому, працюючи над розвитком позитивного мислення учнів, я добираю для  кожного заняття  відповідні  інтерактивні форми і методи роботи (їх детальний опис ви знайдете в додатку Д), що будуть ефективними  на певних етапах навчальних занять і допоможуть розвивати позитивне мислення учнів:

·        Атмосфера уроку сприяє гарному настрою і позитиву, досягається ефект  елементами свята, гри, прогулянки, екскурсії (кольори, кульки, музика, іграшки, плакати, квіти);

·        Вправа «Знайомство» має позитивне забарвлення, заохочує дітей любити себе, цінувати свою особистість: похвалити себе, назвати свої чесноти, свої уподобання, своє  хобі …

·        Мотивація має надихати на активну роботу і містити запевнення учнів у їх спроможності навчатись, вселяти віру у власні сили: ви зможете, знайдете, зумієте, у вас достатньо знань, сил, здібностей, талантів, обдарувань. Ну,  і звичайно, яка ж мотивація без загадки, жарту, таємничості, гри?

·        Групова робота сприяє активній комунікації і взаємодії учасників, що позитивно впливає на самооцінку учнів, надає можливість для відпрацювання таких необхідних для успішної, (читай - позитивної),  людини комунікативних навичок і вмінь: слухати, говорити, відстоювати власну думку, працювати в команді, висловлювати пропозиції, рекламувати свої можливості і здібності.

·        Руханка забезпечує достатню рухову активність, яка створює позитиві відчуття і гарний настрій, сприяє зняттю емоційного напруження і зближенню всіх учасників.

·        Вправа «Зворотний зв’язок» сприяє утвердженню позитивної «Я-Концепції» і посилює віру учнів у себе: я зрозумів…, я навчився…, я запам’ятав…, мені сподобалось…, найкращим було…

·        Прощання носить яскраве емоційне забарвлення, що торкається душі дитини, спонукає прагнути знову повернутись в атмосферу тепла, любові, доброзичливості: побажання, компліменти, дружній потиск, посмішка…

      Але,  на мою думку, позитив має найбільше значення  під час оцінювання навчальних досягнень учнів. Тому я  пропоную  не ставити оцінок на основах здоров’я взагалі, або ж, як мінімум,  не  ставити негативних оцінок! Ще Василь Олександрович Сухомлинський вважав, що оцінка має винагороджувати учнів за успіхи, а не карати чи контролювати. Словесне оцінювання  виражає позитивну думку вчителя про успіхи учня: Молодець, Добре, Відмінно, Зумів, Зміг, Зробив, Знайшов, Постарався… Якими оцінками  можна оцінити впевненість дитини  у собі, віру у власні сили, позитивний настрій, бажання вчитись, сором’язливі  спроби спілкування тих, хто на звичайних уроках взагалі воліє не розмовляти?   Будь яке досягнення учня на уроці основ здоров’я - це вже добре. Тому я в своїй роботі застосовую оціночні твердження: «Ти сьогодні виявив старанність!», «Твої відповіді були влучними!», «Мені сподобались твої судження!», «Молодець! Ти довів, що на це запитання існує дві (три, безліч) неправильних відповідей!», «Ти красномовно мовчав!», «Ти був активним!», «Сьогодні ти розпочав свій шлях до знань!», «Гарно тримав плакат, точно слідкував за часом, гарно виконував руханку, найбільше говорив, найкраще сміявся» і так далі. Ми так мало хвалимо дітей, а їм це так необхідно! Їх це окрилює і надихає на навчання більше, ніж запис у щоденнику, погана оцінка чи виклик батьків у школу. Ми ображаємось, коли  наші старання не помічають батьки і не цінить керівництво. Але ж ми дорослі люди! А діти? Їм так необхідне наше тепло, дружній потиск рук,  розуміння і підтримка, наше добре слово і щира посмішка, врешті-решт – любов! Тоді вони з радістю будуть навчатись, щоб пізнавати світ, пізнавати себе, будувати своє щасливе,  сповнене успіхів майбутнє. Діти -  наше майбутнє!  І  якщо ми навчимо їх бути оптимістами, мислити позитивно, зробимо їх щасливими,  вони зроблять своє, а разом і наше майбутнє, світлим і позитивним, сповненим радості, успіху і щастя.